Міжособистісна, спеціалізована та масова комунікація. Функції масової комунікації. Суть масової комунікації. Масова аудиторія. Поняття «маса». ЗМК. ЗМІ. Мережа та структура соціальної комунікації. Функції соціальної інформації. Багатоканальність масової комунікації. Функції та характеристики масової комунікації... 

Міжособистісні комунікації

Тут окремі індивіди – і відправники, і отримувачі повідомлень. Міжособистісні комунікації реалізуються шляхом безпосередніх контактів між суб’єктами спілкування. Таку комунікацію характеризує тісний зворотний зв’язок, що надає регулюючий вплив на хід спілкування, та одночасне двостороннє повідомлення. Процес комунікації істотно збагачує психологічний аспект. В одних випадках домінує сама участь у комунікації, в інших – комунікація формалізована у своїх проявах, зміст і форма визначається рольовими функціями сторін. Така форма комунікації відіграє головну роль у формуванні та соціалізації особистості. Міжособистісна форма комунікації, на відміну від масових, більш стандартизована, раціональна та інструментальна.

Найважливішою з-поміж інформаційної, експресивної, прагматичної та соціальної функцій міжособистісної комунікації є соціально значуща. Основа для теоретичного обґрунтування міжособистісної комунікації – теорія мовної діяльності Лева Виготського та Олексія Леонтьєва, де ключовими факторами мовної комунікації визначено мотив і мету. Мотив співвідноситься з комунікативною діяльністю, виконує функцію спонукання суб’єкта до активності. Мета – майже завжди усвідомлена, а мотив – як коли. При досягненні задуму мотив і мета можуть збігатися. У процесі здійснення міжособистісної комунікації важливо вміти розгадати мотив співрозмовника, особливо якщо сенс його висловлювань незрозумілий.

Міжособистісна комунікація може сприяти зміні думок і соціальних установок індивідів, що беруть участь в обміні інформацією. Отримавши будь-яку значиму для них інформацію, деякі люди перевіряють її сприйняття в міжособистісному спілкуванні, внаслідок чого можуть зміцнитися у своїй думці або докорінно змінити ставлення до рекламованого товару чи політичного іміджу лідера.

Соціальним підґрунтям мотивів є суспільні відносини як їхній системотворчий фактор. У соціальній комунікації головним принципом є мотиваційна сутність і функції міжособистісних взаємодій, у рамках яких реалізується міжособистісна комунікація й розкриваються мотиваційні теорії. Їх можна поділити на мотиваційні теорії рівноваги і мотиваційні теорії задоволення потреб.

Найкраще теорію структурного балансу розкриває теорія Фріца Гайдера[1] (американця німецького походження), який, як і його співвітчизник Теодор Ньюком[2], вивчав аспекти впливу групового життя на поведінку людей в контексті моделі «я – ти – він».

Окремі аспекти психоаналітичних теорій вивчали американські психологи Леон Фестінгер (теорія комунікативного дисонансу) [3], Чарльз Осгуд і Персі Танненбаум (теорія конгруентності)[4], Девід Креч, Річард Кратчфілд.

Американські соціологи Ервін Гоффман та Кенет Берк розвинули напрямок «управління враженням», близький до символічного інтеракціонізму, в якому соціальне життя пояснюється як реалізація «драматичної» метафори. За цим ученням соціальні ситуації, в яких відбувається спілкування, нагадують швидше драматичні спектаклі, де наявні «актори», «маски», «сцена», «сценарії», за допомогою чого люди в суспільстві прагнуть створювати і підтримувати сприятливе враження. Таке порівняння викликано тим, що міжособистісна комунікація актуалізується в діалогічних дискурсах, що нагадують міні-сценарії. У реальному житті за людьми закріплені комунікативні ролі, які вони виконують у відповідності зі своїм з соціальним статусом.

Мотиваційну теорію американського соціолога Абрагама Маслоу зараховують до іншої групи (мотиваційні теорії задоволення потреб). В основі всіх цих теорій – тенденція до зростання задоволення особистих потреб. За Маслоу, базові потреби людини постійні, розміщуються за принципом ієрархії від нижчих матеріальних до вищих духовних, а похідні постійно змінюються. Причому процес піднесення потреб протікає як заміна нижчих потреб вищими.

Ефективність міжособистісної комунікації визначається параметрами індивідів як комунікативних особистостей.

Спеціалізовані комунікації. Комунікації в організаціях

Комунікації в малих групах (КМГ) мають свою специфіку. На відміну від масових комунікацій, члени малої групи мають можливість висловлювати власні судження, що підвищує можливість розкриття потенційних здібностей. При обговоренні інформації в малій групі керівник з метою підвищення ефективності комунікації повинен заохочувати аргументовані висловлювання і цінні пропозиції, домагатися точності та об’єктивності інформації. Критика ідей або суджень не дозволяє переходити на особистості, адже потрібно поважати думки інших осіб та груп, якщо вони містять цінні пропозиції та рекомендації.

В організаціях КМГ одночасно здійснюються зверху вниз, знизу вгору і горизонтальні.

Комунікації між керівниками і підлеглими переважно здійснюються зверху вниз. Інформаційний вплив, який переважає в таких комунікаціях, будується як за загальними, так і за специфічними принципами і правилами. Найбільш правильно організована система комунікацій в тих організаціях, в яких всі співробітники беруть участь в організаційних комунікаціях.

Керівник повинен враховувати налаштованість як своєї, так і протилежної сторони, взаємні очікування, вміти співпереживати. Чим вищий ранг керівника, тим більше інформації проходить через нього. Однак керівник повинен забезпечити проходження інформації і в ті ланки комунікативних ланцюгів, які її потребують. Керівнику важливо володіти психотехнікою спілкування, звертаючи увагу на міміку, жест, інтонацію, свій зовнішній вигляд. Особливо важливо вміти поєднувати навички та вміння переконувати, просити, наказувати. Керівники-ліберали переважно використовують неформальну багатоканальну систему комунікацій, заохочуючи розширення зв’язків в усіх напрямках. Звідси комунікативні зв’язки репрезентативно відображають структуру організації, а інформація доходить до одержувача достатньо повною й адекватно відображає стан справ.

Керівники-консерватори (авторитарний стиль управління) заохочують добре структурований набір команд. Обмежується число зв’язків, комунікації здійснюються переважно зверху вниз. Якість комунікації не завжди відповідає вимогам організації. Багато інформації спотворюється або втрачається в каналах прямого і зворотного зв’язку.

Розподіл праці між працівниками та функцій між підрозділами істотно спрощує комунікації в організаціях. Організації розробляють системи комунікації, які ретельно враховують потоки інформації і точність реалізації комунікативних процедур в кожній ланці. Паралельно з структурованою мережею комунікацій в організації вільно чи мимоволі утворюється паралельна неформальна мережа, яка може або допомагати роботі основної мережі або, навпаки, перешкоджати їй. В авторитарній системі комунікацій найчастіше неформальна мережа комунікацій перешкоджає роботі основної мережі комунікацій, а в ліберальній (демократичній) мережі комунікацій, навпаки, найчастіше неформальні мережі сприяють оптимізації комунікаційного зв’язку та максимально точній передачі інформації.

Комунікації – головний інструмент забезпечення функцій управління. Для розважливих і розумних керівників це має дуже важливе значення, адже:

• керівники витрачають на організацію внутрішньої та зовнішньої взаємодії не менше трьох четвертих свого часу;
• правильно організовані комунікації сприяють підвищенню ефективності управління;
• комунікації сприяють утвердженню авторитету керівника;
• комунікації підвищують ефективність функціонування всіх інших сфер життєдіяльності організації.

Чотири основні функції комунікативності:

• контроль,
• мотивація,
• емоції,
• передача інформації.

Комунікативність виконує функцію контролю поведінки членів групи. Ієрархічна структура організації та співпідпорядкованість передбачає від працівників її дотримання. Працівника, що своїми діями порушує стратегію компанії, просять виправитись відповідно до стратегії компанії. Так комунікативність виконує контролюючі функції. Комунікативність підсилює мотивацію, посилюючи усвідомленість дій шляхом доведення до працівників відомостей про те, що повинно бути зроблено, чому цю роботу потрібно виконати саме так і саме в зазначені терміни.

Первинним джерелом соціальної взаємодії для більшості людей є їх робота. За допомогою комунікативності люди висловлюють своє ставлення до подій. Комунікативність сприяє вираженню емоційних якостей працівників і дозволяє реалізовувати їх соціальні потреби. Функція комунікативності пов’язана з її роллю в поєднанні процесів передачі інформації та прийняття рішень. Функція комунікативності реалізується шляхом представлення інформації, необхідної особистостям і групам для ухвалення рішень, й ідентифікації її для оцінки й подальшого вибору альтернативного рішення.

Суть масової комунікації